3 травня – День Сонця. День, що вкотре має нагадати про переваги відновлюваних джерел енергії. Особливо на тлі тривожного для України курсу на посилення вугільної галузі, який обрало Міністерство енергетики та захисту довкілля України.
Цінність сонячної енергії – по-перше, в її мінімальному, порівняно із традиційними, впливі на довкілля. Вона не спричиняє забруднення атмосферного повітря токсичними речовинами або газами, як це відбувається, наприклад, під час роботи теплових електростанцій.
По-друге, вона здатна відновлюватись самостійно – так само, як вітер, гідроенергія, природна теплова енергія тощо.
І 1 травня в.о. Міністра енергетики та захисту довкілля Ольга Буславець озвучила в цілому гарну новину про зупинення нових будівництв за “зеленим тарифом” і перехід на аукціонну модель. Але зробити це потрібно було ще декілька років тому, аби не створити “зеленого монстра”, який здатен розбалансувати енергетичну систему та завдати економічно необґрунтованого навантаження на неї.
Про що саме мова? Якщо дуже спрощуючи – раніше перед будівництвом, наприклад, сонячної електростанції, між власником та державою укладалась угода, за якою Україна впродовж 10 років має сплачувати за вироблену СЕС енергію найвищий в Європі “зелений” тариф. І навіть якщо ця енергія не буде використана (прийнята до системи), то її вартість має повністю бути сплачена державою.
За цей час монополісти встигли побудувати великі й потужні об’єкти відновлюваної енергетики. І зараз всі нові об’єкти, які будуватимуться, будуть менш рентабельними і конкурентно спроможними в порівнянні з величезними промисловими потужностями. Тоді як побудувати та підключити малі приватні об’єкти було дуже складно та дорого. Тож розподілених джерел в країні не так вже й багато.
Але більше за це нас непокоїть інший меседж Міністерства енергетики та захисту довкілля України, а саме рішення “рятувати” вугільний сектор, що враховуючи стан існуючих в Україні теплових електростанцій (ТЕС), становить критичну загрозу для довкілля та громадського здоров’я.
На тлі європейської відмови від видобутку викопного палива та його використання задля отримання електричної енергії, Україна бере курс у зворотному напрямку – вливаючи бюджетні гроші у порятунок нерентабельних вугільних шахт та даючи зелене світло найбруднішому та найнебезпечнішому виду видобутку енергії.
Уряд і Міністерство заспокоюють українців, говорячи про те, що “світло буде”. Але мовчать про те, чи буде чистим повітря, вкотре забуваючи про другий, але найголовніший бік своїх зобов’язань – екологічну безпеку українців.
Більше того, українські ТЕС корпорації ДТЕК відновили використання російського вугілля на українських ТЕС. Тож окрім екологічної шкоди, ми отримуємо ще й безпекові та економічні ризики.
Наразі в Україні до енергомережі під’єднано 12 працюючих теплових електростанцій, які є найбільшими забруднювачами атмосферного повітря. З них далеко не всі оснащені сучасними електрофільтрами, що здатні вловлювати часточки найшкідливішої фракції пилу PM2.5. Тоді як сірко та азотоочистки взагалі відсутні. До речі, Європа вирішила це питання ще в 70-80 роках минулого століття.
Варто зауважити, що в 2019 році ТЕС України викинули у повітря 817 591.17 тонн шкідливих речовин, крім вуглецю діоксиду. Це в середньому по 19.42 кг на кожного мешканця. Тільки уявіть, що найменша дитина отримала близько 20 кг отрути. Серед таких речовин арсен (миш’як), ртуть, сполуки сірки та азоту, цілий букет важких металів, що вбивають нашу бронхо-легеневу та серцево-судинну системи та провокують онкологічні захворювання.
Традиційно найбільше страждають від забруднення повітря саме діти, люди літнього віку та ті, які мають хронічні захворювання.
А як же вплив на зміну клімату? Об’єми викидів СО2 – газу, який більше за інші нагріває планету, у 2019 році становили 44 048 256 тонн. Тепер по буквах – сорок чотири мільйони сорок вісім тисяч двісті п’ятдесят шість тонн двоокису вуглецю.
Окрім викидів у повітря ТЕС створюють мільйони тонн відходів, які десятиліттями забруднюють грунти та водойми. Тільки в Дніпрі одне з місць видалення відходів займає 92 Га площ в спальному районі.
Тож ми закликаємо Міністерство енергетики та захисту довкілля України згадати про свої функції захисту довкілля та не відмовлятися від європейського курсу на декарбонізацію.