Маріуполь, Харків і Дніпро. Три міста, три промислові гіганти, три історії, що схожі одна на одну, як сестри.
Безбашена Азовсталь (Маріуполь)
Маріуполь вже не перший рік очолює рейтинг українських міст з найбруднішим повітрям. Чи не щодня в мережі з’являються фото й відео чорного диму – жахливих викидів Азовсталі. Але про те, що підприємство розпочало дозвільну процедуру, люди дізналися випадково!
Хтось побачив оголошення в газеті й повідомив активістам. Але на той час кінцевий термін подачі зауважень та пропозицій від громадськості вже минув. Тож люди не змогли долучитися. А якщо немає зауважень, то дозвільний орган не зобов’язаний проводити громадські обговорення.
Наразі активісти збираються оскаржувати цю процедуру й вимагатимуть розпочати нову. Боротьба маріупольців триває.
Скандальний Новомет (Харків)
Місцеві жителі давно скаржилися на забруднене повітря. Та поки вони виходили на пікети, харківський коксохім тихенько проходив дозвільну процедуру. Тобто отримував новий дозвіл на викиди в повітря.
Процедура передбачає участь громадськості, але про слухання не знав жоден активіст Харкова. Чому? Бо оголошення про це було надруковано у звичайній паперовій газеті. Ще й в експрес-випуску! Уявіть, це міг бути навіть 1 екземпляр, зараз ніхто цього проконтролювати не може.
Про все це активісти дізналися випадково, коли запитували в Міндовкілля документи по підприємству й побачили папірець про оголошення. Але для подачі зауважень та пропозицій було вже запізно.
Наразі міністерство подало позов щодо відкликання виданого Новомету дозволу на викиди, бо була порушена процедура. Але не в частині участі громадськості – просто на момент подачі документів підприємство не знаходилося на державній реєстрації. Боротьба харків’ян триває.
Провокативний ДМЗ (Дніпро)
#Петровка_фільтруй – це хештег великої історії, яка почалася, коли Петровка розмістила в одній з обласних газет оголошення про наміри отримати новий дозвіл на викиди в повітря. Зробили вони це все без зайвого галасу, тож не дивно, що про новину ми дізналися випадково, і вже після закінчення терміну подачі зауважень.
Але до цього разом із громадою міста ми писали багато скарг, тому навздогін почали вимагати громадських слухань. Оскільки був соціальний запит, слухання врешті решт відбулися. Після них підприємство не поспішало відправляти протокол заходу. А коли відправило, виявилося, що він не відповідає дійсності – вони забули врахувати вимоги громадськості! Міністерство відмовило Петровці у дозволі, отже наша спільна з дніпрянами боротьба триває.
Підсумуємо:
Поки оголошення друкуються дрібненьким шрифтом в будь-якій паперовій газеті області, ще й подекуди в експрес-випусках(!), про участь громадськості в дозвільних процедурах можна забути. Це завжди будуть історії тяжкої й тривалої боротьби без жодної гарантії успіху.
Але невдовзі все має змінитися – бо з’явиться Оксана!) Взагалі-то її повне “ім’я” – “Система видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря”. Але, по-перше, хто взагалі таке вимовить?) А по-друге, ми так довго і з такою любов’ю працювали над цією системою, що просто не можемо називати її сухим канцелярським набором слів. І тому стали звати її просто Оксаною. По-сімейному.
Оксана спростить участь у дозвільних процедурах для всіх: в першу чергу, для громадськості, а також – для чесного бізнесу та органів влади.
І до її народження залишилися лічені дні…
This publication has been made within the frameworks of the Accountability Fund (Embassy of the Kingdom of the Netherlands). The views and opinions expressed in this article may not reflect the official position of the Embassy of the Kingdom of the Netherlands.