Воєнні дії завдають непоправної шкоди українському довкіллю, тому все частіше з трибун міжнародних майданчиків говорять про екоцид. У новому матеріалі обговоримо те, як міжнародне та українське право розуміє злочин екоциду, та що потрібно зробити, аби отримати від росії відшкодування за це.
Президент України Володимир Зеленський під час свого виступу на саміті G20 представив Українську формулу миру з десяти пунктів, одним з яких є потреба негайно захистити природу та зупинити екоцид. Водночас у Європейській комісії заявили, що росія має виплатити Україні репарації за екоцид, й закликали продовжувати фіксувати російські злочини проти довкілля. Проте, чи все так просто із визнанням шкоди природі саме екоцидом?
Поняття “екоцид” активно використовують з 70-х років ХХ століття, цей злочин є кримінально карним діянням як в українському, так і в міжнародному праві. У найширшому розумінні екоцидом є такий вплив на сфери Землі — біосферу, літосферу, гідросферу тощо, — що спричинив значні зміни в їхній структурі та інші тяжкі наслідки. Крайньою та найбільш руйнівною формою цього злочину є воєнний екоцид, коли шкода природі завдається із військовою чи політичною метою.
Люди у багатьох війнах та у всі часи використовували вплив на довкілля, як зброю. Ще у IV ст. до н. е. греки при облозі міста Кірра отруїли річку Плейстос, що призвело до масової загибелі й захисників міста, і мешканців водойми. А під час В’єтнамської війни американські винищувачі розпорошили над Камбоджею і В’єтнамом понад 100 тисяч тон дефоліантів. Через їхнє застосування майже половину орних земель В’єтнаму стали непридатними для сільського господарства, було знищено 2 млн га лісів та вимерло дві третини біологічних видів.
Зараз російські війська шкодять природі України як умисно, із воєнних чи політичних причин, так і опосередковано. За підрахунками Держекоінспекції за 11 місяців війни російська агресія завдала збитків довкіллю на суму понад 1 трильйон 743 мільярди гривень. Збитки від забруднення ґрунтів та засмічення земель становить понад 688 мільярдів гривень, від забруднення атмосфери — 998 мільярдів гривень, а від забруднення та засмічення водних ресурсів — понад 56 мільйонів гривень. Також через війну загинуло понад 6 000 000 сільськогосподарських тварин та близько 50 000 дельфінів.
В українському кримінальному законодавстві, екоцид — “це масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу”. Відповідно до ст. 441 КК — це особливо тяжкий злочин, що карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
Попри існування кримінальної статті, тільки у 2022 році Офіс генерального прокурора вперше в історії України повідомив про підозру у вчиненні екоциду. Основною підставою для цього стали результати заходів контролю Держекоінспекції, проведені з 2015 по 2022 роки. 7 років знадобилося фахівцям, щоб створити доказову базу факту забруднення річок, що призвело до незворотних змін в екосистемі.
В Україні склад злочину «Екоцид» містить оцінювальні поняття, не пояснені чинним КК України, чи правовими позиціями Верховного Суду України, через що класифікувати конкретну шкоду довкіллю як екоцид — дуже важко. Невизначеними є поняття «масове знищення рослинного або тваринного світу», та «отруєння атмосфери або водних ресурсів». Не існує також правових кількісних та якісних критеріїв за яким екосистеми можна вважати знищеними, що включають зокрема тривалість та площу впливу, кількість завданої шкоди.
Суб’єктивна сторона екоциду полягає в умислі, часто — у прямому умислі. Таке кримінальне правопорушення вважається закінченим, коли вчинено будь-яке із зазначених у ст. 441 КК діянь, яке могло спричинити екологічну катастрофу. Але для доведення екоциду потрібно не тільки практично встановити факт діяння, а й довести, що воно призвело до реальної небезпеки настання екологічної катастрофи.
Як повідомляє МБО “Екологія-Право-Людина” станом на червень 2022 року вироків у кримінальних справах за статтею «Екоцид» в Україні взагалі не існує. Тому оголошення першої підозри є таким важливим — у разі позитивного вироку суду це започаткує практику виявлення та покарання за екоцид.
Водночас в європейському законодавстві такого злочину не існує. А на міжнародному рівні лише ведеться робота щодо окремого визнання «екоциду» кримінально карним діянням та включення його до Римського статуту.
Наразі у 5 статті Римського статуту прописано лише 4 злочини: злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії. Шкода довкіллю належить до воєнних злочинів, однак формулювання, подане у статті 8, — не має чіткої правової визначеності та складне для доведення у суді. Окрім того, серйозна шкода довкіллю, завдана у мирний час, не прописана у Римському статуті взагалі.
Нині внесенням змін до Римського статуту займаються фундація Stop Ecocide та парламент Швеції. Цікаво, що ця ініціатива була започаткована 2020 року з нагоди 75-річчя відкриття Нюрнберзького трибуналу щодо воєнних злочинів Німеччини під час Другої світової війни.
Фахівці пропонують внести зміни до преамбули статуту, зазначивши, що навколишньому природному середовищу щодня загрожує серйозне руйнування та погіршення його стану, що, як наслідок, створює загрозу для людства та світу в цілому. Ініціативна група також хоче доповнити ст. 5 “Злочином екоцид” та додати до міжнародно-правового акта статтю, що закріплює його склад.
Відповідно до запропонованої ст. 8 «екоцид» — це «незаконні або необґрунтовані дії, вчинені з усвідомленням, що існує суттєва ймовірність спричинення такими діями серйозної та масштабної або довготривалої шкоди навколишньому середовищу». Також фахівці сформували чітке визначення термінів, що застосовуються у цій пропонованій статті. Зокрема, «необґрунтована» — необережне нехтування збитками, які були б явно надмірними щодо очікуваних соціальних та економічних вигод; «серйозна» — шкода, яка передбачає несприятливі зміни, порушення або шкоду будь-якому елементу навколишнього середовища, включаючи вплив на життя людей або природні, культурні чи економічні ресурси; «масштабна» — шкода, яка необмежено поширюється, перетинає державні кордони, впливає на цілі екосистеми чи певні види, велику кількість людей; «довготривала» — шкода, яка є незворотною або не може бути відшкодована шляхом природного відновлення протягом розумного часу; «навколишнє середовище» означає Землю, її біосферу, кріосферу, літосферу, гідросферу та атмосферу, а також космічний простір.
Дуже важливим кроком до чіткого унормування злочину “екоциду” стало схвалення Парламентською асамблеєю Ради Європи резолюції про негативний вплив війни на довкілля. Це відбулося 25 січня 2023 року. У ній члени ПАРЄ пікреслили важливість визначення поняття екоциду як у національному законодавстві, так і у міжнародному праві. Резолюція визнає необхідність внесення змін до Римського статуту Міжнародного кримінального суду, та додання екоцид новим злочином. Якщо ці зміни будуть введені, Україна зможе позиватись до МКС проти росії за злочини проти довкілля — знищені екосистеми, забруднені ґрунти, спалені ліси тощо.
У світі вже існує прецедент покарання агресора за шкоду довкіллю. Навесні 1991 року створили Компенсаційну комісію ООН, яка розглядала всі претензії на компенсацію за втрати та збитки, завдані Кувейту внаслідок іракського військового вторгнення й окупації. Окремим напрямом у роботі Комісії став розгляд заяв щодо відшкодування екологічних збитків у 80 мільярдів доларів. В результаті своєї роботи, Комісія задовольнила ці вимоги частково, виплативши трохи більше ніж п’ять мільярдів доларів.
Загалом, екоцид нині став таким само впізнаваним злочином, як і протиправні діяння проти людяності та інші. І в Україні, і у світі активно тривають дискусії щодо виплати репарацій за завдані росією збитки довкіллю. Існує доволі висока ймовірність того, що необхідні зміни будуть внесені у Римський статут, й наша країна зможе отримати відшкодування у повному обсязі через Міжнародний кримінальний суд. Нам лише залишається уважно та прискіпливо фіксувати російські воєнні злочини.
Якщо ви стали свідком російського злочину проти довкілля, ви можете його зафіксувати. Для цього зайдіть у @SaveEcoBot у Telegram чи Viber та виконайте всі запропоновані дії. Усі повідомлення — знеособлені та конфіденційні, вони надходять Оперативному штабу Міндовкілля для формування позовів до Міжнародного суду ООН для відшкодування збитків країною-агресором.