Найімовірніше ви чули щось про парникові гази, парниковий ефект, навіть якщо не дуже цікавитеся проблемами навколишнього середовища. І це не дивно, адже ситуація давно вийшла за межі суто наукових обговорень і набула планетарного масштабу.
Саме тому уже 28-й рік поспіль відбувається Конференція ООН зі зміни клімату. Вона покликана знайти способи стабілізувати концентрацію парникових газів в атмосфері так, щоб зменшити критичний вплив на клімат з боку людини. Цього року конференція розпочнеться 30 листопада і пройде в Дубаї.
Із наближенням COP28 не зле буде глибше зануритися у тему парникових газів.
Які гази є парниковими
Діоксид вуглецю або вуглекислий газ (CO₂) – найбільш відомий з усіх парникових газів. Проте крім нього є ще й інші речовини, які також впливають на клімат.
У Всесвітній метеорологічній організації (WMO) основними парниковими газами, концентрація яких зростає, називають вуглекислий газ, метан, оксид азоту, гідрохлорфторвуглеці (HCFC), гідрофторвуглеці (HFC) і озон у нижніх шарах атмосфери.
Державна служба статистики України до переліку парникових газів включає двоокис вуглецю, метан, оксид азоту, гідрофторовуглеці, перфторвуглеці та гексафторид сірки.
Отже, парникові гази зовсім не обмежуються CO₂. Його дію підсилюють інші забруднювальні речовини. Перевищення концентрації деяких з них фіксуються і в Україні, про що свідчать дані Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського. Згідно з цими даними, перевищення гранично допустимих концентрацій діоксиду азоту в першій половині 2023 року фіксувалося в 20 містах України. Суттєвими є викиди метану: у 2019-му році вони складали 31% від усіх викидів парникових газів в Україні. Основними джерелами у цьому випадку є сектори енергетики (66%), відходів (16%) та сільського господарства (13%).
У багатьох міжнародних документах, які стосуються захисту довкілля, проблема забруднення повітря і проблема кліматичних змін зазвичай є ланками одного ланцюга. Адже під час розробки стратегій зменшення згубного впливу людини на атмосферне повітря і клімат доводиться мати справу з тими самими джерелами походження небезпеки.
Як парникові гази впливають на зміни клімату
Парникові гази мають властивість, яка робить їх небезпечними. Вони поглинають інфрачервоне випромінювання, що йде від поверхні Землі, і повертає його назад. Тобто саме це скупчення газів не дозволяє енергії потрапляти у космос.
Це дуже сильно відбивається на енергетичному стані земної системи. І також це є причиною значних змін клімату у різні періоди. Загалом концентрації парникових газів були особливо високими у теплі історичні періоди та низькими – у холодні.
Вплив кожного з парникових газів на зміну клімату залежить від трьох основних факторів:
- Кількість в атмосфері – що більше викидів парникових газів потрапляє в атмосферу, тим вищою є їх концентрація. І, відповідно, наслідки від такого впливу.
- Тривалість їхнього перебування в атмосфері – це може бути кілька років або тисяча. Водночас цього часу вистачає, аби речовини добре змішалися. Саме тому їхня кількість, виміряна в атмосфері, приблизно однакова в усьому світі, незалежно від джерела викидів.
- Рівень впливу на атмосферу – деякі гази сильніше впливають на температуру планети, інші – менше. Для кожного парникового газу було розроблено потенціал глобального потепління (GWP), що дозволяє порівняти вплив різних газів на глобальне потепління.
Що є джерелами парникових газів
Деякі парникові гази потрапляють до атмосфери природним шляхом. Проте саме діяльність людини, особливо спалювання викопного палива від часів промислової революції, є відповідальною за постійне збільшення атмосферних концентрацій різних парникових газів, особливо вуглекислого газу, метану, озону та хлорфторвуглеців. Отже, саме людство несе повну відповідальність за ті катастрофічні наслідки, з якими стикнулася планета.
Вуглекислий газ (CO₂) потрапляє в атмосферу через спалювання викопного палива (вугілля, природного газу та нафти), твердих відходів, дерев та інших біологічних матеріалів, а також у результаті певних хімічних реакцій (наприклад, виробництво цементу).
Метан (CH4) виділяється під час видобутку та транспортування вугілля, природного газу та нафти. Це також результат тваринництва та інших видів сільського господарства, землекористування та розкладання органічних відходів на полігонах твердих побутових відходів.
Закис азоту (N2O) утворюється під час обробки землі, сільськогосподарської та промислової діяльності, спалювання викопного палива й твердих відходів, а також під час очищення стічних вод.
Фторовмісні гази – синтетичні парникові гази – виділяються в результаті різноманітних побутових, комерційних і промислових застосувань і процесів.
Які зобов’язання Україна взяла на себе щодо викидів парникових газів
У 2015 році Україна вперше затвердила Національно-визначений внесок (НВВ) на виконання зобов’язань щодо зменшення викидів парникових газів. Документ передбачав скорочення викидів СО2 до 60% від рівня 1990 року.
Пізніше Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, Кіотський протокол та Паризьку угоду. Парламент ухвалив низку відповідних законодавчих актів, а Уряд – підзаконних актів. Серед них і ті, що стосуються періоду до 2030 року:
- Концепція реалізації державної політики у сфері зміни клімату
- Стратегія екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату
30 липня 2021 року Уряд схвалив Оновлений національний визначений внесок України до Паризької Угоди (НВВ2). У документі закладена ціль – до 2030 року скоротити викиди парникових газів до рівня 35% порівняно з 1990 роком.
Також Кабмін розробив послідовність дій з впровадження національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів. Це надзвичайно важливий крок для виконання євроінтеграційних зобов’язань. Щоправда, в листопаді 2023 року Європейська комісія наголосила, що прогрес у цьому напрямі поки що недостатній для високої оцінки зусиль України.
То що на нас чекає?
На жаль, точних прогнозів не може дати жоден аналітик. Проте впевнено можна стверджувати одне: ця проблема існуватиме, доки людство робитиме винятки у власних рекомендаціях, розроблених для зменшення концентрації парникових газів.
20 найбільших країн світу, які здійснюють близько 78% загальносвітових викидів парникових газів, наразі не змогли реалізувати потрібні зміни. З іншого боку, проблема кліматичних змін є однією з небагатьох, щодо яких найбільші економічні гіганти світу – США та Китай, – згідно з їхніми заявами знаходять спільну мову. Тому будемо уважно спостерігати за дискусіями та рішеннями СОР28, аби зрозуміти найголовніше: які перспективи виживання людства на цій планеті?