Вчора на Комітетських слуханнях щодо скорочення викидів забруднюючих речовин у повітря в Україні ми почули три позиції щодо виконання вимог Національного плану скорочення викидів (НПСВ):
- Громадськість та народні депутати наполягають на його виконанні.
- Водночас під тиском промислових фінансових груп центральні органи виконавчої влади продовжують говорити про необхідність перенесення строків.
- Але європейські партнери наголошують, що юридичного механізму для цього не існує. Більше того, вони зауважують, що часу для виконання таких зобов’язань в України було більше, ніж в інших країн. Власне, НПСВ і є відстрочкою для виконання вимог Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди.
Отже, якщо Україна і зокрема Міністерство енергетики України як головний виконавець й далі намагатимуться саботувати виконання вимог НПСВ, ми можемо зіткнутися зі сценарієм, коли наші міжнародні зобов’язання будуть порушені, і тоді Європа може розпочати відповідні процедури розбіжностей, аж до тимчасового позбавлення права голосу у керівних органах Енергетичного Співтовариства. Всі причетні до спроб саботувати і є виконавцями такого сценарію.
Аби цього не допустити, аби не перейти точку неповернення, ми зробимо все, щоби поінформувати міжнародних партнерів щодо позиції кожного відповідального представника у цій історії.
Щодо маніпуляцій і шантажу
Коли держава продавала приватному бізнесу теплоелектростанції за очевидно не ринковими цінами, в договори купівлі-продажу були закладені екологічні зобов’язання, а саме встановлення газоочисного обладнання відповідно до вимог Договору про енергетичне співтовариство. Тобто інвестор отримував станції за низькою вартістю з тим, щоби мати можливість вкладати кошти в їхню подальшу екологізацію.
Крім того, у 2012 році власники установок вдруге погодилися з такою екологізацією, коли формували разом з Міненергетики перелік установок, які будуть працювати, а отже мають встановлювати сірко-, азото- та пилоочистку для досягнення європейських екологічних нормативів.
Ще раз
Фінансовий інструмент для екологізації станцій передбачався ще на етапі продажу власності держави у приватну власність. Тоді, продаючи за низькою вартістю станції, держава покладала зобов’язання з екологізації на приватний бізнес. І бізнес ці зобов’язання на себе взяв. Для прикладу, надаємо копію одного з договорів з приватним інвестором.
Минуло 10 років, всі забули про інвестиційні зобов’язання, і почали говорити про те, що на екологізацію немає коштів. А зобов’язання в заявах бізнесу в один момент були перекладені на плечі держави.
Такі заяви є абсолютно маніпулятивними і такими, що шантажують країну!
Держава не має платити за зобов’язання бізнесу, які він брав на себе. Навіть якщо це було більше 10 років тому.
Позиція громадськості є незмінною, бо кожен втрачений рік вартує нам здоров’я, і мільйони тонн* шкідливих речовин осідають в наших легенях і в легенях наших дітей.
Дивіться також:
* Річні викиди великих спалювальних установок, які згідно НПСВ мають пройти процедуру екологізації, становлять у 2019 році: 155895,8 тонн пилу, 599270,0 тонн SO2, 119145,9 тонн NOx.
This publication has been made within the frameworks of the Accountability Fund (Embassy of the Kingdom of the Netherlands). The views and opinions expressed in this article may not reflect the official position of the Embassy of the Kingdom of the Netherlands.