У 36-ті роковини трагедії на Чорнобильській АЕС, яка сталася 26 квітня 1986 року, російська федерація – країна ядерний терорист, знову поставила світ під загрозу ядерної трагедії.
Початок другої доби повномасштабної війни, пів на першу ночі, на мапі SaveEcoBot — різкий сплеск радіації в Чорнобильській зоні відчуження. Не у два чи три рази — у десятки.
Щось подібне вже траплялося раніше, коли переміщували відпрацьоване ядерне паливо в нове сховище СВЯП-1. Ані керівництво зони, ані наші європейські партнери, яким ми продовжували передавати дані, не знали про те, що в цей час проходила повірка датчиків. І хоча вони показували та передавали дані начебто зі своїх стаціонарних місць, реально ж у цей час проходили повірку в лабораторії зони.
Оскільки в умовах війни та захоплення зони будь-яка інформація може створити додаткову паніку, ми почали інформувати відповідальних осіб держави про те, що спостерігали вже не тільки ми, але й увесь світ, активно поширюючи в соціальних мережах та ЗМІ дані про різкі сплески радіаційного фону в зараженій зоні.
На ранок інформація, на жаль, підтвердилася. Відповідальне за моніторинг у зоні відчуження ДП “Екоцентр”, дані якого ми агрегуємо на своїй мапі, проінформувало, що сплески є і вони пов’язані з переміщенням військової техніки територією зони та підняттям у повітря зараженого ґрунту.
Однак до цього пояснення в нас досі залишаються питання. Так, зокрема, на деяких станціях сплески були в 30 разів, тоді як у листі найбільші значення — 6-7 разів.
Окрім того, найбільші сплески зафіксовані безпосередньо на території самої ЧАЕС, а не в зоні, там, де могла активно переміщуватися техніка.
Уже зараз з’являються перші можливі пояснення такої ситуації від міжнародних учених. Зокрема, у статті групи британських учених “Викид радіації у Чорнобилі не пов’язаний з порушенням ґрунту військовою технікою” (Chornobyl radiation spikes are not due to military vehicles disturbing soil) ідеться про те, що такі сплески скоріше за все були викликані технічними наслідками, бо прилади, які роблять заміри, дуже чутливі до магнітного випромінювання.
Одразу після сплеску 24 лютого ми зрозуміли, що потрібно терміново шукати інші джерела даних про радіацію, щоб диференціювати ризики вакууму інформації.
Головне, що варто розуміти про доступність даних радіаційного фону: якщо все добре, то люди мають про це знати й знижувати рівень тривоги, а якщо все погано, то вони мають дізнатися про це якнайшвидше.
Оскільки промислові підприємства роблять ручні заміри на своїх майданчиках, ми почали шукати тих, хто може надавати такі дані для публікації. Першими відгукнулися в ДТЕКу — і дані з теплових станцій з’явилися на мапі SaveEcoBot.
Далі завдяки партнерству з Міндовкілля вдалося долучити інших власників великої кількості даних.
І тепер дані збираються щодня автоматично або вручну фахівцями, навіть у найбільш небезпечних населених пунктах, і розміщуються на загальній карті радіаційного фону в Україні.
На сьогодні існує 655 точок замірів по всій країні. Серед яких державні станції, власниками яких є МОЗ України, Укргідрометцентр, ДСНС, ЕКОТЕСТ, Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, громадські — EcoCity і URADMonitor, та промислові підприємства — Група ДТЕК, АТ “Криворізький залізорудний комбінат”.
Також екологічні дані — радіаційний фон, якість повітря в найбільших містах і кількість пожеж в Україні — щодня публікуються в телеграм-каналі SaveDnipro.
На жаль, ми й далі продовжуємо фіксувати випадки ядерного тероризму з боку російської федерації.
Так, 25 квітня о 08:10 над водоймою-охолоджувачем Хмельницької АЕС були зафіксовані дві крилаті ракети, випущені російськими військовими, а 16 квітня три російські ракети зафіксовано над Південноукраїнською АЕС.
Водночас Запорізька АЕС досі перебуває під повним контролем російських окупантів. Тому зараз не залишається іншого, як стежити за рівнем радіаційного фонду в Україні, як за погодою, оскільки вчасна поінформованість може вберегти нам життя.
Ірина Черниш, голова SaveDnipro, співзасновниця SaveEcoBot
Джерело: Бізнес Цензор